Історія справи

Постанова ВГСУ від 02.06.2016 року у справі №910/10306/15
Постанова КГС ВП від 30.08.2018 року у справі №910/10306/15
Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №910/10306/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Справа № 910/10306/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівВасищака І.М.,Грека Б.М, розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Заступника прокурора міста Києва від позивачів: 1. ОСОБА_3 2. ОСОБА_4 від відповідачів: ОСОБА_5 2. ОСОБА_6 3. ОСОБА_7 від прокуратури: Савицька О.В.на рішенняГосподарського суду міста Києва від 08.10.2015 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року у справі№ 910/10306/15за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави, в особі: 1. Державної служби геології та надр України; 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус1"; 3. Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"провизнання права власності та внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва (далі прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави, в особі: Державної служби геології та надр України (далі позивач 1) та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (далі відповідач 1); Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус 1" (далі відповідач 2); Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (далі відповідач 3) про відновлення становища, що існувало до порушення та визнання права власності позивача 2 на частку у розмірі 30 % у спільній частковій власності за договором про спільну діяльність № 17-2000 від 19.05.2000 року (далі Договір) вартістю 444 000 грн.

30.04.2015 року позивач 2 звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову у справі (т.1 а.с. 68-76). Позивач 2 просив суд визнати за ним право власності на частку у спільної часткової власності (спільному майні учасників за Договором у розмірі 30%). А також позивач 2 просив внести зміни до договору від 11.07.2012 року. Конкретні зміни до вказаного договору, які просив внести позивач 2 викладені у заяві про зміну предмету позову по справі (т.1 а.с. 74-76). Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва вищевказана заява про зміну предмету позову прийнята судом до початку розгляду і спір вирішувався з її урахуванням (т.2 а.с. 119).

Рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року апеляційну скаргу позивача 2 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що у даному випадку застосовується стаття 653 ЦК України, відповідно до якої сторона, права якої порушені, може вимагати відшкодування збитків завданих зміною або розірванням договору (купівлі - продажу № 313/12 від 11.07.2012 року). Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Прокурором обрано спосіб захисту порушеного права позивача 2, шляхом визнання права власності, який не передбачений умовами договору.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, прокурор звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суд України, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В своїй касаційній скарзі прокурор зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Також, прокурор звертає увагу на ту обставину, що умови договору купівлі - продажу спірного майна виконані лише позивачем 2, а відповідач 1 не вчинив дій щодо його виконання та зазначає, що суди невірно застосували приписи ч.4 ст. 653 ЦК України, оскільки для їх застосування необхідно виконання своїх обов'язків всіма сторонами Договору. Прокурор вважає, що ним обрано законний спосіб захисту цивільних прав позивачів.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

16.01.2003 року між ДП "Полтавнафтогазгеология" НАК "Надра України" та відповідачем 2 укладено Договір, предметом якого є об'єднання сторонами свого майна, коштів і зусиль щодо спільної діяльності в сфері геологічної розвідки та дослідно - промислової розробки, окремих блоків свердловин № 17 та № 19 Сахалінського родовища Харківської області, а в подальшому і промислової розробки для досягнення спільної господарської мети (т.1 а.с. 23-30).

27.07.2007 року між відповідачем 2, ДП "Полтавнафтогазгеология" НАК "Надра України" та позивачем 2 було укладено додаткову угоду до Договору (т.2 а.с. 96-109).

Згідно вказаної додаткової угоди було включено до складу учасників Договору позивача 2.

Договір було викладено в новій редакції. Учасниками договору стали -позивач 2, відповідач 2 та ДП "Полтавнафтогазгеология" НАК "Надра України".

Відповідно до п. 4.2 Договору (в новій редакції) вкладом позивача 2 є грошові кошти, у розмірі визначеному даним договором, ділова репутація та ділові зв'язки, що становить 30% від загальних вкладів учасників спільної діяльності.

Відповідно до п. 3.4.1 Договору (в новій редакції) позивач 2 зобов'язується внести на рахунок спільної діяльності грошові кошти в розмірі 2 500 грн.

Частиною 1 статті 1133 ЦК України передбачено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

11.07.2012 року між позивачем 2 та відповідачем 1 укладено договір купівлі - продажу № 313/12, предметом якого була частка позивача 2 у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників за Договором) яка становить 30% (т.1 а.с. 31-32).

В пункті 3 вказаного договору купівлі - продажу зазначено про те, що вартість частки у праві спільної часткової власності, згідно звіту про оцінку суб'єкта оціночної діяльності проведеною ПП "Автоексперт" становить 365 505 грн. без урахування ПДВ.

У пункті 4 договору купівлі - продажу зазначено, що договірна ціна продажу частки за цим договором без урахування ПДВ становить 370 000 грн., сума ПДВ 74 000 грн., разом з ПДВ 444 000 грн. і сплачується відповідачем 1 позивачу 2 протягом 30 банківських днів з дати підписання цього договору.

11.07.2012 року позивачем 2 та відповідачем 1 підписано акт приймання - передачі частки у праві спільної часткової власності до договору № 313/12 від 11.07.2012 року (т.1 а.с. 33).

11.07.2012 року між учасниками Договору про спільну діяльність підписано додаткову угоду № 3 згідно до якої учасниками Договору стали ЗАТ "Укрнафтобуріння", відповідач 1 та відповідач 2 (із складу учасників договору виключено позивача 2 та ДП "Полтавнафтогазгеология" НАК "Надра України" (т. 1 а.с. 34-46)).

Підставою включення відповідача 1 до складу учасників було набуття ним прав та обов'язків, що належали позивачу 2 (тобто в зв'язку з укладанням договору купівлі - продажу № 313/12).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року у справі № 910/19414/14 за позовом ПАТ "НАК Надра України" до ТОВ "Голден Деррік" задоволені позовні вимоги про розірвання договору купівлі - продажу № 313/12 від 11.07.2012 року з тих підстав, що ТОВ "Голден Деррік" не здійснено в повному обсязі оплати вартості продажу частки у праві спільної часткової власності (т.1 а.с. 47-52).

При цьому розглядаючи даний спір, судом не було надано оцінки, щодо предмету купівлі - продажу та фактично не було надано оцінки того, чи відповідає укладений договір діючому законодавству.

До матеріалів справи не залучено звіт про оцінку частки позивача 2.

Як зазначено вище, у частку позивача 2 входило, окрім грошових коштів у розмірі 2500 грн., також репутація та ділові зв'язки.

В матеріалах справи відсутні документи про те, що позивач 2 вніс на рахунок спільної діяльності 2500 грн.

Частиною 4 ст. 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

При розгляді даної справи, судами не враховано, що відповідно до ст. 697 ЦК України (збереження права власності за продавцем), якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі - продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі - продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Статтею 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Поняття майнового права визначено Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі Закон).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 3 Закону майновими правами, які можуть оцінуватися, визнаються будь - які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.

Хоча вкладом у спільну діяльність може бути ділова репутація та ділові зв'язки, судом не надано оцінки чи відносяться вони до майнових прав та чи можливе їх відчуження у даному випадку.

Розглядаючи дану справу суди повинні були надати оцінку предмету купівлі - продажу за договором № 313/12 (не зважаючи на ту обставину, що вказаний договір було розірвано), оскільки ця обставина суттєво може вплинути на взаємовідносини сторін.

З оскаржуваних рішень вбачається, що в частині позовних вимог щодо змін умов Договору відмовлено в зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про те, що слід застосувати наслідки ч. 4 ст. 653 ЦК України і відмовив в задоволенні вимог щодо визнання права власності, але при цьому не врахував приписи ст. 697 ЦК України.

Оцінюючи обставини, які стали підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, судова колегія приходить до висновку про те, що прийняті у справі рішення підлягають скасуванню з направленням її на новий розгляд.

При новому розгляді справи, для всебічного з'ясування взаємовідносин сторін, які стосуються договору купівлі - продажу № 313/12 від 11.07.2012 року (не зважаючи на ту обставину, що він був розірваний), укладання додаткової угоди № 3 до Договору від 11.07.2012 року про спільну діяльність, суду необхідно з'ясувати: що фактично було предметом оцінки, висновки якої покладені у формування ціни предмету продажу за договором купівлі - продажу № 313/12.

Суду слід обговорити питання щодо необхідності залучення у справу в якості 3-ї особи ПП "Автоексперт".

Якщо буде встановлено, що об'єктом купівлі - продажу була ділова репутація та ділові зв'язки позивача 2, то суду необхідно дати оцінку чи могли вони бути предметом договору купівлі - продажу.

Оскільки позовні вимоги стосуються змін до Договору, суду необхідно обговорити питання щодо залучення до участі у справі ДП "Полтавнафтогазгеология" НАК "Надра України".

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати приписи статті 697 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року прийняті у справі № 910/10306/15 скасувати.

3. Справу № 910/10306/15 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий С.В.Бондар

Судді

І.М.Васищак

Б.М.Грек